Безпека життєдіяльності

Тактика виживання. Як поводити себе, якщо ви опинилися у зоні бойових дій

Що робити при артобстрілах

Артобстріли для сучасних війн дуже характерні. Це жахливе випробування для людської психіки. З часів Першої світової, велика частина військових втрат завжди припадала на артобстріли — саме тому артилерія прозвана богом війни. Військових готують до такого випробування, але не можна сказати того ж про громадянських.

Як звучить артилерійський обстріл?

·       82-міліметрові міни видають при польоті свист або вереск.

·       120-міліметрові міни видають при польоті глухе шипіння і свист перед самим попаданням.

·       Реактивні танкові снаряди видають при польоті ні на що не схоже виття упереміш з шелестінням.

·       Снаряди РСЗВ не можна почути під час прильоту, але якщо пролітають над головою, можна почути характерне "хуу-хуу-хуу-хуу".

·       152-міліметрові снаряди видають перед попаданням свист.

Прильоти снарядів супроводжуються важкими приглушеними звуками при попаданні в землю. Тріск і гуркіт чути при попаданні в будівлі.

Що робити, як тільки уловлюєш характерний звук?

Відразу падайте, де стоїте, і перечекайте там обстріл. Міняйте розташування тільки у найбільш крайньому випадку. Відкрийте рот і закрийте вуха руками. Це дозволить уникнути контузії і збереже слух, особливо при розривах неподалік. Не забудьте закрити очі, щоб уберегти їх від пилу і кам'яної крихти.

Тактика виживання: де сховатися під час артобстрілу?

Чим нижче ви будете відносно поверхні землі, тим краще: підійдуть підземні переходи, підвали, люки колекторів, канави і траншеї. Осколки снаряду обумовлюють велику частину втрат. Тому важлива наявність бар'єру, який захистить вас від осколків. Під час вибуху осколки розлітаються вгору і в сторони по дотичній, у вигляді величезного конуса. Чим нижче відносно рівня землі ви ляжете, тим вищі шанси залишитися в живих.У жодному разі не ховайтеся під стінами будівель. При попаданні снаряду в стіну ви можете постраждати від битого скла та уламків бетону і цегли. Відповідно, і від вікон потрібно триматися подалі. Навіть невелике вікно, лопаючись, перетворюється на небезпечну січну крихту — вона може бути небезпечнішою за осколки снаряду.

Де найбезпечніше всередині приміщення?

Найбезпечнішим місцем під час обстрілів повинна стати внутрішня кімната, бажано з тримальними стінами без вікон. Якщо вікна є — краще ті, що виходять на стіну іншого будинку. Подбайте про килимок або каремат на підлозі. Обстріли можуть тривати від десяти хвилин до цілої ночі безперервно. Постарайтеся накритися зверху товстою ковдрою: це додатковий захист як від осколків, так і від кам'яної крихти і скла. Пам'ятайте, що потрібно залягти як тільки стануть чутні звуки обстрілу.

Цивільні на війні: як впоратися з панікою?

Намагайтеся рівно і глибоко дихати. Рахуйте до ста і намагайтеся привести хід думок в єдиний спокійний ритм. Що б не відбувалося навколо, головне — не панікувати. Не можна нікуди бігти під час артобстрілу, особливо якщо навколо люди. Це нікого не врятує. Крім того, хтось може наслідувати ваш приклад. Паніка вкрай заразлива. Тих, хто завмирає, губиться і впадає в заціпеніння, валіть на землю і не давайте рухатися. Під обстрілом страшно всім, винятків немає. Хто говорить, що йому не страшно під обстрілами, той банально бреше. Типова реакція організму під час обстрілу — миттєвий викид божевільної дози адреналіну в кров. Наше тіло мобілізує всі резерви організму. Сильне серцебиття, високий пульс, стрибки тиску і можливе заціпеніння. У ці моменти ваш організм у прискореному темпі спалює ресурси, проживаючи відпущені вам роки за хвилини.

Що робити, коли залпи вщухли?

Уважно огляньте себе і тих, хто поруч. Перерахуйте людей, проведіть перекличку. Переконайся, що відповіли всі. Можливо, когось поранило, але від надлишку адреналіну людина цього не відчує відразу. Тому потрібно зняти одяг і оглянути один одного. Необхідно переконатися у відсутності вогнищ загоряння. Горіти може суха трава, деревина, споруди і т.д.

У жодному разі не торкайтеся до снарядів!

Залишаючи в пішому порядку місто, в якому ведуться бойові дії, потрібно подбати про рюкзак

 

Скільки повинен важити рюкзак?

Залишаючи в пішому порядку місто, в якому ведуться бойові дії, потрібно подбати про рюкзак. Скільки повинен важити такий рюкзак? На цей рахунок є багато досліджень і суперечок. Згідно із західними нормами, вага рюкзака має бути не більше третини (33%) від власної маси тіла. Але це за умови гарної фізичної форми. А для менш тренованих людей він має бути не важчий 25% власної ваги. Скажімо, для 80-кілограмової людини це буде 27 і 20 кг відповідно. Ці норми краще не перевищувати щоб уникнути проблем зі спиною. Частину речей можна викинути вже під час самого переходу.

Навіть невелике зневоднення позбавляє нас енергії та сил

Пиття: супер-важливо для виживання!

Наше тіло на 70% складається з води, і навіть невелике зневоднення позбавляє нас енергії та сил. Саме тому запаси води в організмі важливо регулярно поповнювати. Навіть під час відпочинку.

Соком, газованою водою або кавою ми грамотно наші втрати води не поповнимо. Щоб підтримувати потрібний баланс, особливо під час фізичних навантажень, потрібно пити саме воду. Квас, кефір і т.д. — це вже їжа. Солодкі напої погано втамовують спрагу, а кава і чай з молоком мають сечогінний ефект.

Пити потрібно ще до настання гострого почуття спраги. Найрозумніше — обчислити, скільки води вам потрібно на добу (в нормі — з розрахунку 30 мл на 1 кг маси тіла, в спеку — 40 мл на 1 кг маси тіла).

Припустимо, ви важите 60 кг, тоді в спекотний літній день вам потрібно 2,4 літра (40 мл х 60 кг). Потрібно розділити отриману кількість води на порції і випивати їх через приблизно рівні проміжки часу.

Важливо пити невеликими порціями, а не випивати пляшку за раз, що може нашкодити організму.

Разом з потом організм втрачає і натрій. Якщо нічого їсти, воду можна трохи підсолити: на літрову пляшку вистачить чверті чайної ложки солі. Якщо дозволяють обставини, варто харчуватися свіжими овочами та фруктами — організм отримує вологу і з них. Наприклад, такі фрукти як кавуни, дині, полуниця, малина складаються з води більше ніж на 80%.

Наостанок порекомендую рецепт ізотонічного тоніка від мого друга, професійного спортсмена.

 

Такий тонік можна робити в домашніх умовах і брати з собою в тривалі переходи.

·       300 мл фруктового соку (яблуко, апельсин), краще — свіжовичавленого

·       200 мл води

·       дрібка солі

Змішайте інгредієнти в пляшці 500 мл. Такий напій допомагає регулювати водно-сольовий обмін і рівень глюкози в крові.

Як говорити з дітьми про війну

·       Дати дитині відчуття безпеки

·       Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.

·       Терпляче відповідати на ті самі питання знову

·       Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.

·       Давати тілесний контакт

·       У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.

·       Підготуватися до розмови

·       Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.

·       Відповідати лише на питання, які ставить дитина

·       Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.

·       Проговорювати рутинні речі

·       Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.

·       Нагадати, хто є поруч з дитиною

·       Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

·       На небезпечній території повторювати план дій

·       Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна. 

·       Показати згуртованість солдат

·       Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.

·       Дозволити почуття

·       Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.

·       Зі школярами ділитися своїми думками

·       Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.

·       Із підлітками шукати відповіді разом

·       Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. Добре поділитись висловлюваннями авторитетних для дорослого лідерів думок. Разом почитати їхні дописи, знайти спільно відповідь. Інформаційне поле — бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване.

·       Долати внутрішній конфлікт діалогом

·       Важливо брати до уваги, яким є інформаційний фон у родині. Ставлення батьків може стикатись із думками, які дитина чує у своєму середовищі, і це викликатиме внутрішній конфлікт у дитини. Треба перебувати в постійному довірливому діалозі, обмінюватися думками — це найважливіше у стосунках з підлітками, зокрема коли говоримо про насилля, війну.

·       Не формувати упередження

·       Треба бути обережним, бо, пояснюючи тему війни, можна надовго дати упереджене ставлення до певної нації, категорії людей, обставин.

·       Не закріпити негативні реакції

·       Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно — батьки починають агресувати. Дорослі можуть самі потрапити в цю воронку почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу — агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.

·       Емоційний стан важливіший за слова

·       Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше. Страх втрати контролю — найбільший для дитини після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, не контролює сам себе — це лякає, і тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися. Дитина весь час перевірятиме, чи мій дорослий у порядку, що з ним відбувається. Це дуже виснажує емоційно.

·       Звернути увагу на зміни в поведінці дитини

·       Коли дитина не ставить запитань — це не означає, що тема її не зачіпає. У дитини ще немає розуміння контексту, власного інструментарію для психічного опрацювання інформації, і тоді лімбічна система мозку дає свої сигнали. А вона відповідає, зокрема, за емоційно-мотиваційну сферу, наприклад, агресію, страх, за навчання, пам’ять, формування біологічних фаз сну. І тоді дитина може поведінково показувати те, про що не говорить. Наприклад, дитина почала гірше спати, їй сняться жахи. Діти молодшого шкільного віку іноді регресують — поводяться, як молодші, й навіть починають говорити, як малюки. Тілесні прояви тривожності — смоктання пальця, обкушування нігтів, нічний енурез — це все ознаки, що щось відбувається.

·       За тривожних симптомів — дотримуватися ритуалів і розмовляти

·       Якщо ви бачите тривожні сигнали, можна спробувати дати раду самим, у першу чергу повернути чітке дотримання щоденних ритуалів: сну, прогулянок, прийомів їжі. Треба пробувати говорити з дитиною, питати: «Ти щось побачив, що тебе вразило? Щось трапилось у школі?» Але дитина може не пам’ятати, психіка може витіснити побачене. У моїй практиці так бувало, що ні батьки не знали, ні дитина не могла пригадати, що трапилося, а в процесі арттерапевтичних вправ причина проявилася. Коли тривога виходить на свідомий рівень, її можна взяти, трансформувати, намалювати, замкнути, покласти в скриню і потім з нею щось робити.

·       Грати

·       Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Лімбічний мозок теж займається програванням страху. Грати слід так, як дитина сама поведе, не потрібно нічого нав’язувати чи пропонувати. Треба асистувати, супроводжувати в цьому процесі, ніяк не вести. Діти добре самотерапевтуються через гру.

·       Слухати дитину уважно

·       Треба бути поряд з дитиною, слухати її. Особливо це потрібно підліткам, хоча іноді здається навпаки. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю».

·       Дати імпульс на дію

·       Після кількох діб у бомбосховищах діти і дорослі відчувають безпорадність. Важливо вселяти розуміння, що хоча б трохи, якийсь мікропроцес від них залежить. Можна написати листа, намалювати листівку солдатам і запостити в соцмережах, надіслати допомогу солдатам. Багато залежить, у що вірить родина: якщо це прийнятно, можна помолитися, хай навіть своїми словами.

·       Говорити про те, як дитина може підтримати близьких у небезпеці

·       Якщо рідні дитини перебувають у найбільш небезпечних районах бойових дій, варто розповідати, що вони роблять, змальовувати картинку, що відбувається. Проговорювати прості, лаконічні механізми, як можна підтримати одне одного і тих, хто в небезпеці, — поговорити з ними телефоном або написати в месенджер, якщо це можливо, заспокоїти, розповісти про себе.

·       Придумати власні ритуали

·       Із дітьми молодшого віку працюють ритуали, які допоможуть їм впоратися з тривогою, сумом. Наприклад, поговорити про щось, а потім змити водою тривогу. Якщо дитина сумує, дізнавшись про чиюсь смерть — поставити свічку, згадати цю людину, відпустити кульку в небо, відпустити щось річкою.

·       Називати речі своїми іменами

·       Не можна говорити про загиблих, що вони «заснули», «пішли», бо це може нав’язати страх, що спати — означає померти. Треба казати як є — людина померла, якщо дитина про це питає.

·       Говорячи про смерть, повертати в точку безпеки

·       Діти розуміють, що життя кінечне. Із 4–5 років вони починають ставити ці запитання, це вікова норма. Відповідати слід залежно від того, у що родина вірить — що відбувається з душею. Говорячи з дітьми про смерть, важливо повертати їх у точку безпеки. Завжди закінчувати цю розмову словами: «Ти тут у безпеці, і я у безпеці, ми будемо жити довго. Ми знаємо, що робити, щоб подбати про себе». У дорослих можуть бути свої страхи, але дитині треба дати відчуття: «Я все контролюю, я велика як скеля мама, і ти в безпеці».

·       У разі втрати близької людини дитина має спертися на стабільного дорослого

·       Якщо загинув хтось із близьких — важливо, щоб з дитиною залишався хтось більш-менш стабільний. Саме завдяки цій людині дитина може відчувати, що її дитячий світ не розвалився повністю. Зрозуміло, що втрата когось із близьких — це трагедія, і тому потрібен хтось, на кого дитина може спертися. Бо спертися сама на себе вона не здатна. Потрібно горювати, плакати, дозволяти і не зупиняти ці прояви, згадувати, говорити стільки, скільки їй потрібно. Багато обіймати. Згадувати весь рід, тих, хто метафорично стоїть за нами, ніби янголи-охоронці. Розповідати, що роблять ті, хто зараз із дитиною, щоб зміцнювати безпеку і родинні зв’язки. Спираючись на цю умовну стабільність дорослого поруч, дитина може вийти і без допомоги психолога.

·       Звернутися до психолога, коли дорослі самі не справляються з горем

·       Коли поруч з дитиною немає нікого, хто може підтримати, коли дорослим самим настільки важко, що вони не можуть впоратись із втратою, потрібно звернутися до фахівця. Бо така втрата є втратою довіри до світу. Дитина може завмерти і відмовитися від подальшого розвитку. Можливе тривале порушення сну. Може з’явитись аутоагресія — ушкодження самого себе. Тоді дитина буде бити, різати себе, обкушувати собі шкіру, нігті. Це все — привід звернутися до фахівця.

ПАМ’ЯТКА

для здобувачів освіти та батьків на літні канікули

БЕРЕЖИ СЕБЕ!

1.     Переходи дорогу тільки у місцях, позначених знаком «Пішохідний перехід», на зелене світло світлофора, коли зупиняться всі транспортні засоби!!!

2.     Обходи трамвай на зупинці спереду, а авто, автобуси – ззаду.

3.     Правила протипожежної безпеки: щоб уникнути отримання травм, не підпалювати петарди, сірники, не грайся з небезпечними предметами та речовинами!!!

4.     Обережно користуйся електроприладами вдома, не залишай їх без нагляду ввімкнутими.

5.     Під час турпоходів, подорожей до лісу: розпалювати багаття тільки під наглядом дорослих, не вживай воду з природних джерел, не залишай сміття, не руйнуй пташині гнізда, будь обережним при зустрічі з свійськими та дикими тваринами. Не збирай І НЕ ВЖИВАЙ гриби, плоди, ягоди біля транспортних магістралей, високовольтних ліній електромережі. Не збирай І НЕ ВЖИВАЙ незнайомі гриби, плоди, ягоди.

6.     Під час грози, сильного вітру, шквалів знаходься у приміщеннях.

7.     Будь обережним під час літнього відпочинку на воді. Не купайся без дозволу та нагляду дорослих, не купайся в незнайомих та не облаштованих для купання водоймах.

8.     У випадку знаходження маловідомих предметів терміново повідом дорослих або відповідній організації, не торкайся їх і не намагатися їх знешкоджувати самостійно!!!

9.     Виконуй правила проїзду в ліфті. Не заходь у ліфт з незнайомими людьми.

10. Пам’ятай про категоричну заборону відвідування новобудов, будівельних майданчиків, аварійних будівель.

Любий здобувач освіти, дбай про своє здоров’я та життя!

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

1.     Не залишайте дітей без догляду. Знайте, де і з ким бувають Ваші діти, чим вони займаються.

2.     Випускаючи дитину на прогулянку, нагадуйте їй про правила дорожнього руху.

3.     Не залишайте колючі, ріжучі предмети та сірники у легкодоступному для дітей місці.

4.     Постійно нагадуйте про правила власної безпеки.

Шановні батьки, дбайте про здоров’я та життя Вашої дитини!

Бажаю гарних канікул!!!

Правила безпеки на воді.

Пам’ятка

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:

·          правильний вибір і обладнання місць купання;

·           суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах на воді

 ПІД ЧАС КУПАННЯ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

·           залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени;

·           стрибати у воду з човнів, катерів, споруд, не призначених для цього;

·           пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів;

·          використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин та інше знаряддя, не передбачене для плавання;

·           плавати на плавзасобах у місцях, відведених для купання;

·          вживати спиртні напої;

·           забруднювати воду і берег, прати білизну й одяг у місцях, відведених для купання;

·           підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання;

·          допускати у воді грубі ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг у воді;

·          подавати помилкові сигнали небезпеки, заходити глибше, ніж по пояс людям, які не вміють плавати.

НАДАННЯ НЕВІДКЛАДНОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОСТРАЖДАЛИМ НА ВОДІ:

·           покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню;

·           однією рукою відкрийте йому рота, пальцями іншої руки, завернутими у салфетку або носову хустинку, видаліть з порожнини рота пісок, мул та інше;

·           рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігніть хребет в шийному відділі, за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу, утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носу;

·           наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені, водночас “краєм ока” контролюйте підіймання грудної клітки. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проведіть штучну вентиляцію не методом “рот в рот”, а “рот в ніс”, затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань – 16-20 за хвилину;

·           для зовнішнього масажу серця розташуйтесь збоку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть на передньо-нижню поверхню грудини, основу другої долоні в поперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулуба, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину;

·           у випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань до натискувань на грудину 1:5, якщо рятувальників двоє – 2:15;

·           через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях. Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. 

Правила поведінки біля водоймищ

1.     Не загоряй надто довго — перегрієшся і отримаєш сонячний удар. 

2.     Не купайся і не пірнай у воду після тривалого перебування на сонці, тобі може стати погано. Купатися краще вранці або ввечері, коли тепло, але не можна перегрітися. 

3.     Ніколи не пірнай у незнайомих місцях! Тут може виявитися неглибоко, а інколи на дні лежать гнилі колоди, гостре каміння, об яке можна поранитися, та густі водорості, у яких легко заплутатися. 

4.     Не грай у тих місцях, звідки легко впасти у воду. 

5.     Не влаштовуй у воді ігор, пов’язаних із захватами. 

6.     Не вирушай у плавання на самодільних плотах. 

7.     Не ходи купатися на водоймища без супроводу дорослих. 

8.     Не запливай на глибоке на надувних матрацах та кругах.  

Дитячий травматизм

«Бережи свої очі!»

1.     Не торкайся очей брудними руками, рукавами одягу тощо. Якщо в око потрапила порошинка, його треба промити кип’яченою водою, а коли це неможливо — видалити її чистим носовичком. 

2.     Дотримуйся правил безпеки під час роботи у майстерні або виконуючи хатню роботу. 

3.     Не нахиляйся низько над каструлею з окропом або сковорідкою, на якій шкварчить масло. 

4.     Будь дуже обережним із пральним порошком, розчинами для миття посуду та іншими хімічними речовинами. Перед застосуванням зверни увагу, на їхню упаковку — на ній має бути написано, як поводитись, якщо така речовина потрапила в очі.  

5.     Обережно поводься із гострими предметами під час гри! Розмахуючи палицею перед обличчям товариша, ти можеш випадково поранити йому око.  

6.     Будь уважним під час прогулянок та забав. У лісі чи в саду око може поранити гостра гілка. 

7.     Якщо ти сильно пошкодив око, негайно звернися до лікаря! 

Користування громадським транспортом

1.Посадка в громадський транспорт здійснюється лише з посадочної площадки, або узбіччя тротуару.

2.                 До транспорту слід підходити після повної його зупинки.

3.     Посадка на громадський транспорт відбувається дисципліновано, в порядку черги.

4.     Зайшовши в салон, необхідно  пройти вперед, не створюючи натовп біля дверей.

5.     Забороняється висовуватись з вікон.

6.     Не можна ходити по салону під час руху автотранспорту – це небезпечно.

7.     Під час руху не можна відволікати водія розмовами і заважати водієві керувати транспортним засобом.

8.     Не можна відчиняти двері, не дочекавшись зупинки.

9.     Не можна перешкоджати зачиненню дверей.

10. На зупинках виходять у сторону тротуару чи узбіччя.

11. Заборонено їздити на підніжках транспорту або чіплятись за борти машин.

12. Дітей слід перевозити лише в сидячому положенні.

13. Малюків під час руху транспорту необхідно тримати на руках, або у спеціальних кріслах.

14. Проїзд дітей в кузові транспортного автомобіля дозволяється лише тоді, коли кузов обладнаний сидіннями, а заднє сидіння має спинку. У кузові  повинно знаходитись не менше двох дорослих. Висадка і посадка здійснюється через правий або задній борт.

15. На мотоциклах дітей перевозять у колясках, з надітим шоломом. Посадка і висадка здійснюється лише на праву сторону.

 Безпека на дорогах

Пішоходи повинні ходити тротуарами або пішохідними доріжками, а за їх відсутності – велосипедними доріжками або в один ряд по узбіччю дороги, назустріч руху транспортних засобів. При цьому необхідно бути особливо обережним та не створювати перешкод іншим учасникам руху. 

 На дорогах, які мають розділову смугу, а також на дорогах поза населеними пунктами, можна рухатися по зовнішньому краю проїжджої частини назустріч руху транспортних засобів

 Переходити проїжджу частину пішоходам дозволяється тільки підземними пішохідними переходами та в місцях, позначених спеціальною дорожньою розміткою або дорожніми знаками «Пішохідний перехід». Переходячи проїжджу частину, пішоходи не повинні затримуватися та зупинятися на ній. Не рекомендується дорогу перебігати, йти потрібно спокійним кроком.

 Відповідно Правил дорожнього руху пішохід має перевагу перед транспортними засобами при переході проїжджої частини визначеними пішохідними переходами, що не регулюються, а також тими переходами, що регулюються, за наявності відповідного сигналу світлофора або регулювальника.

^  Обережно! Діти на дорозі!

(рекомендації фахівців МНС України керівникам загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів з питань забезпечення безпеки дітей)

 У ХХІ столітті важко уявити своє повсякденне життя без автомобілів, які набагато полегшують наше буття, але тим самим несуть із собою величезну небезпеку для життя дорослих і особливо дітей. Кожен день вулицями свого міста ти та твої однолітки йдуть до школи чи на прогулянку. 

 Одначе вулиця великого міста – не найліпше місце навіть для дорослої людини. Тим більше вона не пристосована для дитини. Щодня дорогою додому зі школи чи навпаки дитина наражається на ризик потрапити в екстремальну ситуацію. Найчастіше через неуважність або незнання Правил дорожнього руху діти гинуть на вулицях в дорожньо-транспортних пригодах, а травми ДТП – найтяжчі. Тому, щоб попередити дорожньо-транспортні пригоди, небезпеку для здоров’я, життя, треба знати ці Правила і застосовувати їх:

 -не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;

 -ходити лише тротуарами, дотримуючись правої сторони, а якщо вони відсутні — по узбіччю, обов’язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається, — тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід — водія; 

 -не переходити дорогу на червоне світло незалежно від наявності на ній автомобілів; 

 -переходити дорогу можна лише у дозволених місцях – «зебра», підземних та надземний переходи; 

 -зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліворуч, а, дійшовши до середини, — праворуч; 

 -пам’ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме велосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах; 

 -чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вулиці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами; 

 -у разі дорожньо-транспортної пригоди надавати можливу допомогу потерпілим і повідомити про пригоду міліцію.

 На жаль, не всі добре знають ці Правила й іноді нехтують ними. А тому щорічно на наших дорогах гинуть сотні дітей і дорослих. Трапляються дорожньо-транспортні пригоди дуже часто у таких випадках, коли ніби-то нічого не загрожувало.

Порушник Правил дорожнього руху не тільки наражає на небезпеку себе, а й ставить під загрозу життя інших людей.  

 Близько 70% вуличних травм, як свідчить статистика, відбуваються зі школярами на шляху зі школи додому, бо дорогу після занять дітлахи вважають початком відпочинку. Щоб такий відпочинок не перетворювався на трагедію, мав певні межі, необхідно зустрічати та супроводжувати дитину, або суворо обмежувати час та маршрут додому: нікуди не звертати, не бавитись, не заходити. 

 Підготовка до «професії пішохід» починається в дитячому садочку, продовжується в школі, а потім все життя кожного дня надає нові уроки. Тому надзвичайно важливо, щоб отримані дітьми знання правил безпечної поведінки на дорозі закріпили ще й батьки. Водночас закликаємо вихователів ще раз повторити з дітьми правила безпечної поведінки на вулицях та дорогах. Особливо це стосується учнів молодших класів. Розробіть на уроках безпечний маршрут руху дитини додому зі школи. Наголосіть дітям про необхідність неухильного дотримання правил дорожнього руху, обов’язково перевірте засвоєні знання. I запам’ятайте, що найкращим взірцем поведінки на вулицях та автошляхах для дитини є безпосередньо приклад батьків. 

 Лише спільними зусиллями можна вирішити таку гостру проблему сьогодення, як дитячий дорожньо-транспортний травматизм.

Отруєння грибами. 

ЗБИРАЙТЕ ЛИШЕ ТІ ГРИБИ, ЯКІ ДОБРЕ ЗНАЄТЕ;

ВІДМОВТЕСЬ ВІД ЗБИРАННЯ ТА ВЖИВАННЯ ПЛАСТИНЧАТИХ ГРИБІВ (СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНА БЛІДА ПОГАНКА МОЖЕ БУТИ СХОЖА НА ПЛАСТИНЧАТІ ГРИБИ – ПЕЧЕРИЦІ, СИРОЇЖКИ, ШАМПІНЬЙОНИ);

НЕ ЗБИРАЙТЕ ГРИБИ ПОБЛИЗУ АВТОДОРІГ, СХОВИЩ ОТРУТОХІМІКАТІВ, СМІТТЄЗВАЛИЩ, ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ, ЗАЛІЗНИЦЬ, В МІСЬКИХ ПАРКАХ (ГРИБИ МАЮТЬ ВЛАСТИВІСТЬ НАКОПИЧУВАТИ З НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТОКСИЧНІ РЕЧОВИНИ);

НЕ КУПУЙТЕ ДИКОРОСЛИХ ГРИБІВ НА РИНКАХ ( НЕВІДОМО ДЕ І КОЛИ ВОНИ БУЛИ ЗІБРАНІ ); 

НЕ МОЖНА  ЇСТИ ГРИБИ ДІТЯМ (ДИТЯЧИЙ ОРГАНІЗМ БІЛЬШ  ВРАЗЛИВИЙ ДО ГРИБНОЇ ОТРУТИ ) ;

 НЕ КУШТУЙТЕ СИРИХ ГРИБІВ ;

 НЕ ЗБИРАЙТЕ СТАРИХ, ПЕРЕСТИГЛИХ, ЧЕРВИВИХ ГРИБІВ ;

ПЕРЕД ПРИГОТУВАННЯМ ГРИБИ НЕОБХІДНО ПРОТЯГОМ 10-15 ХВ. ПРОВАРИТИ В ПІДСОЛЕНІЙ ВОДІ ( ВІДВАР НЕОБХІДНО ВИЛИТИ ) ;

 В РАЗІ ПОЯВИ СИМПТОМІВ ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ (БІЛЬ В ЖИВОТІ, БЛЮВАННЯ ГОЛОВНИЙ БІЛЬ , ПРОНОС ) НЕОБХІДНО НЕГАЙНО ЗВЕРНУТИСЬ ЗА КВАЛІФІКОВАНОЮ МЕДИЧНОЮ ДОПОМОГОЮ (ДО НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОТРІБНО ДЕКІЛЬКА РАЗІВ ПРОМИТИ ШЛУНОК РОЗЧИНОМ СОДИ АБО СВІТЛО-РОЖЕВИМ РОЗЧИНОМ МАРГАНЦІВКИ);

В РАЗІ ОТРУЄННЯ НІ В ЯКОМУ ВИПАДКУ НЕ ВЖИВАТИ АЛКОГОЛЬ 

Правила пожежної безпеки під час відпочинку на природі, в лісі.

 Теплі весняні та літні  дні сприяють відпочинку на природі.  Більшість громадян виїздить  за місто: на дачу, до води, у ліс. На жаль, на відпочинку люди забувають про правила поведінки в лісі, спричиняючи пожежі.

 Перебуваючи в лісовій та парковій зоні на відпочинку, не забувайте дотримуватися вимог пожежної безпеки:

 Виберіть місце для вогнища й обладнайте його. 

 Ніколи не залишайте вогнище без догляду. 

 Також небезпечною може бути просякнута мастилом, бензином, гасом чи іншою пально-мастильною речовиною ганчірка. 

 Пожежу може спричинити навіть заправка паливного баку машини при працюючому двигуні. 

 Залишена на сонячній галявині пляшка чи уламок скла, фокусуючи сонячне проміння, здатні спрацювати як запалювальні лінзи. Це досить часто призводить до самозагоряння лісових масивів. 

Спалювання сухої трави та пожежі, спричинені безконтрольністю цього процесу, набувають  дедалі загрозливіших масштабів. Під час горіння разом із травою, сухостоєм та опалим листям пошкоджується й верхній гумусний шар, який відповідає за родючість землі. Отже, користі від спалювання немає жодної, а от шкоди – більш ніж достатньо. 

Правила протипожежної безпеки

1.     Не грайся із сірниками та запальничками. 

2.     Не запалюй свічки та бенгальські вогні без нагляду. 

3.     Не залишай іграшки, книжки, одяг біля увімкнених обігрівачів, не суши речі над газовою плитою. 

4.     Не пали багать у сараях, підвалах, на горищах, 

5.     Не вмикай багато електроприладів одночасно, електромережа може згоріти. 

6.     Обов’язково вимикай електроприлади, коли ідеш із дому. Але не тягни за дріт руками, обережно вийми штепсель із розетки. 

7.     На дачі або у селі не відкривай грубку — від маленької вуглинки, що випаде з неї, може статися пожежа. 

 Якщо виникла пожежа, а дорослих немає вдома 

1.     Якщо вогонь невеликий, накинь на нього товсту ковдру або залий водою. 

2.     Якщо горить шнур електроприладу, перш ніж залити полум’я водою, вийми штепсель електроприладу з розетки. Гасити увімкнені електроприлади водою не можна! 

3.     Якщо тобі не вдалося самостійно загасити вогонь, вибігай з квартири і клич на допомогу або дзвони за номером 101. 

4.     Зателефонувавши до пожежної частини, чітко називай свої прізвище та адресу і повідом, що горить. 

5.     Не намагайся врятуватися від пожежі у шафі, кладовці або іншому тісному місці — можеш учадіти там від газів, що виділяються під час горіння. 

6.     Не можна відкривати вікно, доки вогонь у кімнаті не згас — свіже повітря підживить його і полум’я спалахне з новою силою. 

7.     Доки чекаєш на пожежників, не панікуй, шукай вихід із кімнати, але не намагайся вистрибнути у вікно. 

8.     Довірся пожежним, виконуй усе, що вони накажуть тобі. 

9.     Якщо ти знаєш, що хтось не може вийти з будинку, який горить, повідом про це дорослих або пожежних. 

 Що робити, якщо пахне газом 

1.     Якщо хтось із дорослих удома, негайно скажи їм про це. 

2.     Відкрий усі вікна та кватирки, провітри помешкання. 

3.     Перевір, чи перекриті на плиті конфорки горілок. 

4.     Якщо ти вдома один, негайно телефонуй до служби газу за номером 104. 

5.     Ні в якому разі не вмикай світло у загазованому та сусідніх приміщеннях і не запалюй вогонь. 

Правила електробезпеки 

 У часи технічного прогресу, нових наукових технологій зросла  кількість небезпек, що чатують на малечу. Поява великої кількості електричного обладнання викликає чималий інтерес у підростаючого покоління.

Для запобігання ураження електричним струмом та попередження нещасних випадків звертаємося до батьків з проханням:

 Не залишайте дітей без нагляду;

 Інформуйте їх про правила поводження з електричними приладами та правила поведінки поблизу енергообладнання;

 Постійно нагадуйте дітям, як себе поводити в критичній ситуації, коли в біду потрапляють вони або хтось з їхніх друзів;

Перш ніж увімкнути побутовий прилад у штепсельну розетку, необхідно оглянути, чи не пошкоджена вилка та перевірити неушкодженість ізоляції електричного проводу;

 для того, щоб вимкнути побутовий прилад зі штепсельної розетки, потрібно триматись за вилку, а не за шнур;

 не вставляти у штепсельну розетку цвяхи, шпильки та інші предмети;

 не ремонтувати пошкоджені вимикачі, лампові патрони, штепсельні розетки, які знаходяться під напругою;

 не проводити заміну перегорілих або пошкоджених електричних лампочок, які ввімкнуті в освітлювальну мережу;

 не вбивати цвяхи в стіни у місцях можливого знаходження електропроводки;

 не підніматись по опорах ліній електропередач до електропроводів та на дахи споруд, над якими проходять електричні проводи;

 не проводити ігри поблизу ліній електропередач;

 у разі виявлення обірваного проводу лінії електропередач, ні в якому разі не наближатись до нього і негайно повідомити про це дорослих;

 не влізати на територію загороджених трансформаторних підстанцій та в їх приміщення.

 Увага! Вибухонебезпечні предмети!

 - До виявлених вибухонебезпечних предметів ні в якому разі не можна доторкатись, перекладати, розряджати, ударяти, зберігати.

 - Забороняється використовувати заряди для розведення вогню.

 - Не можна їх збирати і здавати в металобрухт.

 - Знайшовши вибухонебезпечні предмети, потрібно терміново повідомити в міліцію, школу, військомат.

Вогнепальна зброя - не забава!

Правильно і безпечно знешкодити вибухонебезпечні предмети здатні лише досвідчені фахівці. Ні в якому разі не намагайтеся робити це самі, адже це може призвести до трагічних наслідків.

Щоб неждана мить не стала початком великої біди - потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих!