ПРОЩА  В  РАКОВЕЦЬ

   Який гарний світ сотворив Господь і дав йому чотири різні пори року, кожну з яких вбирає у найкращі шати. І все це робить для свого найдосконалішого створіння – людини. Красою природи зачаровує улюблених дітей і заохочує їх до святого життя. В цей час, коли наша казкова земля зодягається в жовті ризи осені, ми, вчителі та учні Милятичівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та парафіяни села організували пішу прощу до села Раковець. За словами одного богослова, паломництво, проща - це подолання влади простору над нами, подолання влади історії над людиною. Людина, яка вирушає до святинь, здійснює цей побожний подвиг для того, щоб зуміти переконатися в присутності на землі Небесного царства і відчути в реліквіях відбиток тієї вічної слави, яка очікує нас у майбутньому. Проща була  присвячена вшануванню Українського Війська, загиблих та померлих Героїв, Захисників Вітчизни, загиблих на південно-східних теренах України у 2014р. Розпочалась проща  о 10.00 год.  спільною поминальною молитвою, яку відслужив о. Михайло, парох церкви  Косми та Дем’яна с. Милятичі і отримали від о. Петра благословення на дорогу. Далі наш маршрут пролягав селами та полями. Краса природи, свіже повітря, спів пташок, подих вітру, сонце на  обличчі подарували кожному мир, за яким іде кожен паломник. Першою зупинкою було с. Вовків, де провели молебень до Пресвятої Богородиці, тоді зупинилися біля каплички с.Загір’я, де поклонилися Діві Марії. Наступна наша зупинка - с.Кугаїв, біля старенької церкви відбувся молебень за героїв АТО. У с.Раковець о.Михайло та о.Петро відслужили молебень до Пречистої Богородиці на святому джерелі. 

 Здолавши пішки понад 7 км шляху,  разом  молилися за воїнів АТО,  за мир в Україні, ходили у воді святої купелі, співали духовні та патріотичні пісні, духовно збагатилися. Опісля трошки відпочили, перекусили та й вирушили у дорогу додому. Проща залишила  надовго у наших душах неповторні спогади та особливий молитовний настрій. Час проминув дуже швидко, багато емоцій, багато переживань, багато роздумів… Але смуток, що усе минуло не зникає. Тим хто був у цій прощі, важко передати словами усе, що відчуває душа, цей спокій, коли ти втомлено доходиш до святого місця. Завдяки цій духовній подорожі ми отримали нагоду стати на крок ближче до перемоги над головним внутрішнім ворогом і агресором – страхом. Дякуймо Богу за це! Ця проща була особливою, бо ще ніколи Україна не молилася за мир, перебуваючи у стані війни. Це зворушує кожне серце – материнське і дитяче, старече і молоде. Ми наважилися стати на шлях змін і гідності. Наш народ, від Сходу до Заходу, від Півночі до Півдня, цілком і повністю перебуває в прощі. З нетерпінням чекаємо наступного року, з надією, що відбудеться вона під мирним небом України.

Фото із прощі