Без мови в світі нас нема
Вам
подобається навесні журчання струмка? А коли у зеленому гаю весело співають
пташки? А коли дзвінко звучить чарівна музика? Подобається вам, коли осінній
ліс нагадує барвисту веселку? А шум гірських водоспадів? Усе це можна порівняти
з красою української мови, бо вона одна з наймилозвучніших, найкрасивіших у
світі.
З метою поглиблення знань учнів про рідну українську мову, її історію,
формування національної свідомості школярів, виховання уважного ставлення до
слова традиційно впродовж двадцяти років у Милятичівській ЗОШ І-ІІІ ступенів у
лютому та листопаді місяцях щорічно проводяться позакласні виховні заходи. Учні
школи є постійними, активними учасниками і неодноразовими переможцями практично
усіх конкурсів учнівської літературної творчості, що проводяться у школі,
районі, області. А цьогоріч талановиті учні школи і вчителі-словесники мали
можливість по-справжньому відчути себе одними з кілець ланцюга історії рідної
мови, її не лише носіями, але знавцями й творцями. Вперше в Пустомитівському
районі з ініціативи депутата Верховної Ради України Б.В.Дубневича проводився
конкурс учнівської літературної творчості «Моя рідна мова – українська». 25
червня 2017 року у Народному домі Давидівської територіальної громади відбулося
справжнє свято, на якому було підведено підсумки конкурсу, нагороджено
переможців та його учасників. Народний депутат щиро привітав всіх на світлому
святі, яке зібрало у великому чудовому залі шанувальників традицій народних,
пісень вольних, мови рідної, і вручив призерам конкурсу грамоти й нагороди. З
вітальними словами і щирими побажаннями звернулися голова
держадміністрації району Говенко В.Є., голова районної ради Гичка
Г.Г., начальник відділу освіти Лісна М.М. Серед нагороджених– і учні нашої
школи: учениця 9 класу Майко Марія (вч. Батіг У.П.), учениця 7 класу Притула
Уляна (вч. Підскальна О.В.) та учениця 4 класу Тиндик Даринка (вч. Іванець
О.С.). Силами Давидівської громади був підготовлений концерт, виконавці пісень
переконливо довели, що наша пісня і наша мова барвінкова, солов’їна, чудова, а
у її глибинах багато з того, чим може і повинен пишатися наш народ.
Кожен
учасник цього дійства відчув, що мова – душа нації, її генетичний код, той
інструмент, який єднає людей, робить їх єдиним цілим. Кожен відчув внутрішню
потребу берегти святиню народу, передавати цей скарб наступним поколінням. І
кожен із нас повинен творити у своїй душі світлицю, в якій зберігається
найкоштовніший скарб, вивчати, шанувати, плекати, любити рідну мову, історію,
культуру свого народу.
Вчитель української мови і літератури Батіг У.П.