Без мови в світі нас нема

       Вам подобається навесні журчання струмка? А коли у зеленому гаю весело співають пташки? А коли дзвінко звучить чарівна музика? Подобається вам, коли осінній ліс нагадує барвисту веселку? А шум гірських водоспадів? Усе це можна порівняти з красою української мови, бо вона одна з наймилозвучніших, найкрасивіших у світі.

    З метою поглиблення знань учнів про рідну українську мову, її історію, формування національної свідомості школярів, виховання уважного ставлення до слова традиційно впродовж двадцяти років у Милятичівській ЗОШ І-ІІІ ступенів у лютому та листопаді місяцях щорічно проводяться позакласні виховні заходи. Учні школи є постійними, активними учасниками і неодноразовими переможцями практично усіх конкурсів учнівської літературної творчості, що проводяться у школі, районі, області. А цьогоріч талановиті учні школи і вчителі-словесники мали можливість по-справжньому відчути себе одними з кілець ланцюга історії рідної мови, її не лише носіями, але знавцями й творцями. Вперше в Пустомитівському районі з ініціативи депутата Верховної Ради України Б.В.Дубневича проводився конкурс учнівської літературної творчості «Моя рідна мова – українська». 25 червня 2017 року у Народному домі Давидівської територіальної громади відбулося справжнє свято, на якому було підведено підсумки конкурсу, нагороджено переможців та його учасників. Народний депутат щиро привітав всіх на світлому святі, яке зібрало у великому чудовому залі шанувальників традицій народних, пісень вольних, мови рідної, і вручив призерам конкурсу грамоти й нагороди. З вітальними словами і щирими побажаннями звернулися   голова держадміністрації району  Говенко В.Є.,  голова районної ради Гичка Г.Г., начальник відділу освіти Лісна М.М. Серед нагороджених– і учні нашої школи: учениця 9 класу Майко Марія (вч. Батіг У.П.), учениця 7 класу Притула Уляна (вч. Підскальна О.В.) та учениця 4 класу Тиндик Даринка (вч. Іванець О.С.). Силами Давидівської громади був підготовлений концерт, виконавці пісень переконливо довели, що наша пісня і наша мова барвінкова, солов’їна, чудова, а у її глибинах багато з того, чим може і повинен пишатися наш народ.

    Кожен учасник цього дійства відчув, що мова – душа нації, її генетичний код, той інструмент, який єднає людей, робить їх єдиним цілим. Кожен відчув внутрішню потребу берегти святиню народу, передавати цей скарб наступним поколінням. І кожен із нас повинен творити у своїй душі світлицю, в якій зберігається найкоштовніший скарб, вивчати, шанувати, плекати, любити рідну мову, історію, культуру свого народу.

                                                    Вчитель української мови і літератури Батіг У.П.